ПЦУ

Фото на тему ПЦУ

Свято-Покровська церква (в минулому костел святого Вацлава) Грушвиця Перша

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Свято-Покровська церква) (мурована) в минулому Римо-католицький костел святого Вацлава.

Село Грушвиця у давнину належало польським землевласникам, поміщикам, кредиторам та орендарям. У 1756 році Яном НепомукомКамієньським побудована римокатолицька капличка. У 1809 році було збудовано нову капличку - МікулашомЄловіським, а у 1852 її добудовано Яном Томашевічем. Всі вони були польськими шляхтичами.

У 80-х роках XIX століття на околицях Грушвиці оселилися чеські колоністи, які заснували Грушвицю Чеську, Мартинівку, Дібрівку та Янівку.

В 1927 році у Грушвиці було засновано римокатолицьку парафію (приход), до якого належали Дібрівка, Дядьковичі, колонія Дядьковичі, Грушвиця Чеська, колонія Янівка, Чеська Янівка, Кардаш, Мартинівка, Малий Шпаків, Новосілки, Плоска, Покоси, Середній Гай — разом 1200 католиків чехів та поляків. У селі було засновано «Комітет для побудови костелу у Грушвиці», оголошено збір коштів на побудову костела на місці, де перед тим стояли згадані каплиці. Були дві форми придбання грошей: добровільного податку у розмірі 2 золотих рублі із землі та 5 рублів із будинку. Другий спосіб був у формі добровільних пожертв. На початок будівництва було зібрано 18000 польських золотих.

Побудова костелу почалася 2 липня 1928 року, її здійснювали майстри зі Школи мулярських учнів міста Кременця. Підсобними помічниками, копачами, їздовими були чехи з околиць Грушвиці. Через рік, 6 жовтня 1929 року, було освячено наріжний фундаментальний камінь з протоколом про побудову, який було заложено у розі великого вівтаря. В часи світової економічної кризи робота на будівництві сповільнилася, але 18 серпня 1930 року побудову було закінчено за загальну суму 60000 польських злотих, які пожертвували віруючі парафії.

28 вересня 1930 року на день Святого Вацлава костел було освячено єпископом Адольфом Селажським і присвячено визначному чеському королю Вацлаву.

На освячення з'їхалося дуже багато чехів і поляків з цілої околиці, було чимало й українців. Престольний празник 28 вересня завжди достойно і весело відзначався.

У 1938 році ксьонзВішневскі виїхав з Грушвиці, на його місце прийшов старший священик Николай Урод, який у 1942 році помер у Рівному, де і похований. На його місце було призначено ЛюдвікаВареховского, який втікіз села з наближенням фронту.

Під час війни парафіяльний будинок, розібрали господарські будівлі були розібрані, а костел значно пошкоджено.

За часів Радянського Союзу костел використовувався як склад зерна.

З 80-х років ХХ століття будівля пустувала, територія навколо костелу стала заростати чагарниками, а сам храм і надалі продовжував руйнуватися.

В 2008 році громада Української православної церкви Київського патріархату розпочала реконструкцію будівлі костелу під православний храм. Було добудовано дзвіничний та центральний куполи, замінено покрівлю будівлі, проведено внутрішні ремонтні роботи, встановлено іконостас.

Перший вхід в храм відбувся 7 квітня 2012 року.

Освячення престолу та храму було проведено Архієпископом Рівненським та Острозьким Іларіоном 13 жовтня 2013 року.

Орієнтація храму чітко відповідає вимогам, які склалися протягом багатьох століть для римокатолицьких храмів. Вівтар спрямований на південь, а вісь будівлі зорієнтована по лінії північ-південь. Так головний вхід до храму («притвор», «нарктес») розташований навпроти вівтаря, звернений на північ.

Габаритні розміри: довжина –15 м, ширина –9 м, висота (до підхрестового яблука) –21 м.

Будівля зведена з цегли та каменю. Храм має велику товщину стін, що сприяє довговічності храму та хорошим акустичним властивостям. Фасади храму оздоблені карнизами, пілястрами, колись вітражами, заокругленими вікнами.

Раніше стіни були оздоблені мозаїками, фресками та розписами, що додавало пишності, граціозності та величі храму.


Храм включає: сакральне ядро, обрядовий простір, притвор, дзвіницю. Дзвіниця влаштована як башта з відкритими прорізами. Сакральне ядро будівлі об'єднане вівтарною частиною  та паламарками. Середня частина відділена від вівтаря іконостасом

Храм включає: сакральне ядро, обрядовий простір, притвор, дзвіницю. Дзвіниця влаштована як башта з відкритими прорізами. Сакральне ядро будівлі об'єднане вівтарною частиною  та паламарками

Під час реконструкції створено арки, колони, склепіння, куполи виконані із цегли та бетону. Перехід від багатокутної основи до круглого у плані купола утворюється за допомогою парусів. Для покриття куполів використані матеріали із нержавіючої сталі. У центральній частині храму – молитовному залі, підлога зроблена з кераміки. Реконструкція храму розпочалася в 2008 році громадою УПЦ КП під керівництвом протоієрея Петра Єзерського.