«Німецька колонія» або просто «Колонія»
«Німецька колонія» знаходилася у долині між Грушвицьким, Шпаківським і Дядьківським лісами (за 1 км звідси на захід від дороги Грушвиця - Дядьковичі). Назва походить від поселення, яке існувало з ІІ пол. ХІХ ст. до Другої світової війни.
Одночасно було два німецьких поселення: Станіславка (Stanislawka) та Леонтовка (Leontowka).
Першу згадку про Станіславку маємо в Ревізькій казці Волинської губернії 1811 року як дідичне володіння графа Станіслава Станіславовича Ворцеля. Ймовірно, від цього імені походить і назва поселення.
Створення двох німецьких колоній відбулося після скасування кріпосного права в 1861 році. Коли польські поміщики на Волині розорилися, тоді чехи та німці змогли викупити їхні землі.
У 1906 році в Леонтовці було 11 дворів (69 осіб), а в Станіславці – 15 дворів (60 осіб).
У 1910 році в Леонтовці було 97 жителів, а в Станіславці – 54 жителі.
Під час Першої світової війни німців із Волині примусово вивезли в центральні губернії Російської імперії. Проте після Лютневого повстання та створення Тимчасового уряду німці повернулися до своїх поселень.
Згідно з польським переписом 1921 року, колонія Леонтовка разом із поселенням Кардаш налічувала 19 будинків, 99 мешканців (євангелістів – 53, католиків – 36, православних – 10).
У 1930-ті роки в Леонтовці діяла державна німецька євангелістська школа на 20 дітей. Кантором був Людвіг Ейзерт (Ludwig Eisert). Він народився 20.02.1898 року в Станіславці, помер 24.10.1945 року в Польщі.
У 1938 році в Леонтовці проживало 29 сімей.
Згідно з угодами про відселення, з 1939 по 1941 роки етнічні німці Волині та Галичини (близько 44 тисячі 600 осіб) були переселені спочатку до м.Білосток, а потім до м.Познань. У селі лишилися німці, які були в шлюбі з особами інших національностей. Усі інші німці продали чи лишили своє майно.
Згідно з архівними даними, станом на 17.10.1942 року в Леонтовці проживало 76 осіб: 40 українців, 27 поляків, 6 чехів та всього 3 німців.
У Другу світову війну колонія була спалена.