Село Мартинівка
Заснування села
23 листопада 1873 р. в Рівному було підписано договір між польським шляхтичем Порчинським із Новосілок (Дворович), з одного боку, та з чеськими поселенцями на чолі з Йозефом Дворжаком, з іншого, про купівлю 279 гектарів землі (переважно лісів) вартістю 4000 рублів сріблом.
Попередній власник запропонував назвати новостворене поселення «Мартинівка»: на честь прізвища управителя тих лісів – Мартіновскі.
Перші поселенці Мартинівки
Йозеф Дворжак, Франтішек Бачовський, Йозеф Бачовський, Ян Церел, Ян Духачек, Ян Дворжак, Марія Главачкова, Ян Голас, Ян і Сецілія Янкові, Ян Кліма, Ян Коварж, Гінек Крчма, Йозеф і Франтішка Лайвєнброві, Франтішек Маур, Ян Міла, Франтішек Моравец, Йозеф Моравец, Вацлав Моравец, Ян Штепанек, Ян Вендольські.
Усі походили з округу Полічка (Policka) сіл: Вітєєвес (Vítějeves), Богуньов (Bohuňov), Рогозна (Rohozná).
Хронологія розвитку села:
1887 – Мартинівка стає самостійною адміністративною одиницею;
1888 – закладено сільське кладовище поблизу поселення;
1898 – Франтішек Бачовські заклав першу хмелярню;
з 1908 – розпочато зведення перших мурованих будинків;
1912 – староста Янко побудував першу в селі цегельню;
1912 – Йозеф Вендольські відкрив велику муровану корчму з танцювальною залою;
1914-1926 – період будівництва початкової школи;
1920 – Леопольд Бачовські, Гнідек і Шустр збудували та запустили в селі моторний млин;
1926 рік – побудовано римо-католицьку каплицю на кладовищі;
1928/1929 – засновано Дружину добровільних пожежників (голова – Йозеф Лайнвебр);
1929 – створено театральний гурток (режисер – Франтішек Гавлічек);
1932-1933 – споруджено «збройніцу» (пожежне депо), закуплено цистерни для води, віз-лафет, пожежний насос;
1935 – І. Дубец побудував у селі нову цегельню;
18.04.1947 – більшість жителів Мартинівки відправилася з Рівненської залізничної станції до Чехословаччини. Переселенці були тимчасово розташовані в Бохові. Звідти родини розселилися майже по всій Моравії.
Розвиток освіти в селі Мартинівка
Приблизно в 1880 р. в селі започатковано навчання дітей, яке здійснювалося в будинку Йозефа Дворжака, найбільшому в селі. Протягом перших трьох років учителював Жігмунт (родом із Чехії). Наступні два роки не було вчителя. Пізніше ним став Драгун із сусідньої Чеської Янівки, якого через два роки змінив односелець Лер.
У 1890 р. вдалося знайти досвідченого вчителя Лінка з Праги, який почав вчити дітей також російської мови, а для дорослих – проводити вечірні заняття. До цього навчання проводилося лише чеською мовою.
Учителів утримували всі селяни, а не тільки ті, що мали дітей шкільного віку. Оплата здійснювалася зерном. Якщо вчитель був не одружений, то харчувався по черзі в кожній сім’ї (або їжу йому приносили).
У 1913 р. село вимагало від уряду Російської імперії побудувати школу. Після отримання дозволу селяни закупили земельну ділянку та привезли 45 кубічних метрів каменю. Весною 1914 р. почалось будівництво. До початку Першої світової війни встигли вимурувати стіни та покрити будівлю.
У період війни діти ходили до школи Чеської Янівки або Новосілок. Після 1917 р. навчання проходило в будинках двох жителів: Оберайтра та Кабата. Навчання проводив Франтішек Шкранц. На його місце потім прийшов польський вчитель Скрупскі, відтоді навчання проводилося тільки польською мовою.
У 1920р. була готова квартира для вчителя, тому навчання здійснювалося там. У 1921 р. вчителем став Урбанович, але не пропрацював більше року. З 1922 р. по 1924 р. дітей навчала Наталія Клімківна, яку змінив поляк Твердовскі. У 1926 р. було завершено всі роботи в шкільних класах, відтоді село мало власну школу.
У 1933 р. Денисюк відновив чеську мову як предмет. Після нього до 1939 р. вчителював Брахачка. Його змінив Оскар Камінські, вчитель математики однієї з празьких шкіл, який зовсім не знав української та російської мов, тому всі предмети викладав чеською. Уроки української та російської мов проводила вчителька із Янівки.
З 1944 по 1947 р.р. вчителями були Болеслав Бачовські та Аркадій Могила.