Давньоруське городище Х-ХІ століття
пам’ятка археології місцевого значення
Грушвицьке городище побудоване як захисне укріплення орієнтовно в
Х столітті ще до приходу на Волинь династії Київських князів Рюриковичів. Це місце могло слугувати для громадських зібрань або язичницьких релігійних обрядів. Цілком ймовірно, що в більш пізній період городище використовувалося як дерев’яний лицарський замок. Поселення в ті часи знаходилося за 400 метрів від городища на пагорбі, де зараз розташована церква та найближчі господарства.
Городище займає мисоподібний виступ заввишки 15 м на правому березі річки Стубелка. Площадка городища в первісному вигляді збереглася не повністю, її західний край у ХХ столітті був зруйнований кар’єром. Контури близькі до трапеції розмірами 65×60 м. По периметру укріплення було захищене насипним валом. Північний і східний відрізки валу з’єднуються під прямим кутом, із півдня вал дугоподібний. Зі сходу простежуються залишки рову. З північної та південної сторін площадки, нижче гребеня валу, влаштовано тераси. У центральній частині городища зустрічаються поодинокі уламки стінок давньоруських гончарних горщиків Х-ХІ ст., глибше виявлено культурний шар доби палеоліту.
Пам’ятку обстежували: Б.А. Прищепа, Ю.П. Терлецький, В.С. Чекурков (2003 р.); Б.А. Прищепа, О.П. Войтюк, В.С. Чекурков (2010 р.); О.П. Войтюк, О.Є. Златогорський, М.П. Вашета (2018 р.).
Проект відновлення городища розпочато в 2018 році.
У селі існує легенда, що на вершині пагорба колись була церква, яка пішла під землю, якщо рано-вранці на Пасху прикласти вухо до землі, то можна почути церковні передзвони. Також існують перекази, що на городищі був глибокий колодязь, пов'язаний із сучасною церквою підземним тунелем.